Прихильність — це взаємний процес утворення емоційних зв’язків для людей, які зберігаються невизначений час, навіть якщо люди розлучаються. Для дорослих прихильність — корисна навичка та загальнолюдська потреба. Для дітей – життєво важлива необхідність і перший психологічний досвід, з якого вибудовується підхід до відносин у майбутньому .
Прихильність як інструмент взаємодії з близькими не зашита у мозок немовляти, а формується під час спілкування із значним дорослим. Зазвичай це мама чи тато, рідше — бабуся чи ще хтось, якщо дитина залишилася без батьків. У сім’ї, де панує мир, спокій та взаєморозуміння, а дитина росте в коханні та турботі, у малюка формується нормальна прихильність, яку психологи називають «надійною».
«У нездоровому середовищі і при суперечливому, нестабільному поведінці значного дорослого закладається порушення прихильності – емоційна дисфункція, при якій дитина і дорослий, що виростає з нього, не здатний створювати міцні, здорові, довгострокові відносини з іншими людьми», – пояснює клінічний психолог Mental Health Center Євгенія Смолен .
Порушення прихильності проявляється у недовірі, страхах, тривогах, настороженості, труднощах адаптації, потягу до співзалежності, поведінкових порушеннях, суть яких зводиться до одного — невмінні вибрати відповідного партнера та побудувати щасливі стосунки. Як виявити порушення уподобання і що з ними робити — розповідає наш експерт Євгенія Смоленська.
ПРИЧИНИ ПОРУШЕННЯ ПРИХИЛЬНОСТІ
Теорію прихильності обґрунтував на рубежі 1960-70-х англійський психіатр та психоаналітик Джон Боулбі у співавторстві з психологом Мері Ейнсворт, описавши явище як тісний емоційний контакт між дитиною та матір’ю. Згодом Боулбі здогадався, що зв’язок, сформований у дитинстві, грає активну роль протягом усього життя, впливаючи на міжособистісні стосунки та всі пізнавальні процеси.
Наприкінці 1980-х вчені продовжили розвивати ідеї Боулбі та Ейнсворт і виявили, що взаємодія між партнерами у любовних, дружніх і навіть ділових зв’язках подібна до відносин між дитиною та батьком. Як зв’язок між мамою та малюком, де кожен отримує свої блага та підтримку, так і романтичні стосунки є безпечною базою, системою, яка допомагає кожному в парі та обом разом відбивати внутрішні та зовнішні впливи, адаптуючись до складнощів та радощів.
Ключовим відкриттям вчених став факт, що принципи, сформовані у дитячо-батьківських контактах, впливають на прихильність до романтичних відносин. Тип прихильності закладається в ранньому дитинстві і залишається стабільним протягом усього життя, хоча на нього може впливати набутий досвід. Іншими словами, людина може бути вихована в надійному середовищі, але пройшовши через негативний досвід у любовних відносинах, набути порушення прихильності — і навпаки. Виправити ситуацію на краще можливо, але дуже непросто, тому що виробляються певні патерни поведінки, які необхідно змінити, і без допомоги фахівця тут не обійтися.
ТИПИ ПРИХИЛЬНОСТІ ТА У ЧОМУ ЇХ ВІДМІННОСТІ
Психологи виділяють чотири основні типи прихильності у відносинах. З них тільки надійний характеризується як якісно прийнятний для набуття особистого щастя, а решта трьох вважається порушеннями, які йому заважають.
1. Надійний тип прихильності
Характеризується позитивним чином себе та позитивним чином інших — тобто людина з таким типом вміє цінувати себе та довіряти іншим. Люди з надійною прихильністю відкриті партнеру, не бояться емоційної близькості, хочуть і можуть бути люблячими та щирими. На думку психологів, шанси на гармонію у спільному житті найвище у персонажів з надійною прихильністю, яка сприяє позитивному сприйняттю романтичних відносин та загальної задоволеності.
2. Тривожний тип уподобання
Характеризується негативним чином себе і позитивно інших («я погана/-ий, вони хороші»): такий тип зводить себе сумнівами і тривогами, особливо якщо об’єкт любові холодний або стриманий. Людині з тривожною прихильністю властиво гаряче бажання емоційної близькості, потреба у постійному підтвердженні почуттів партнера, що нерідко призводить до співзалежності у відносинах. Людям з такою прихильністю властива невпевненість у собі, ревнощі, емоційна експресія.
3. Уникально-відкидний тип уподобання
Психологи відносять третій і четвертий типи прихильності до тих, що купуються у зрілому віці, внаслідок пережитого досвіду: дітям вони невідомі. Уникально-відкидає прихильність властива незалежним персонам, котрим неприйнятна високий рівень близькості і відкритість у почуттях. Найчастіше вони егоїстичні, оскільки їхня «робоча» модель — позитивний образ себе та негативний образ інших, що пояснює відчуженість у романтичних зв’язках. Такий тип прихильності перебуває у вічній обороні, пригнічуючи та приховуючи свої емоції.
4. Тривожно-уникаючий тип уподобання
Цей тип прихильності характеризується негативним чином себе та негативним чином інших і зазвичай проявляється у тих, хто реально постраждав у відносинах – від фізичного, морального чи сексуального насильства. Таким людям складно бути люблячими та відкритими, незважаючи на прагнення до близькості. Бажання віддалитися продиктовано страхом бути знехтуваним/-им і дискомфортом від будь-яких контактів. Вони не тільки не довіряють партнеру, а й не вважають себе гідними кохання.
